Ти сміливо літаєш у небессях безмежних,
А у мові твоїй скільки звуків бентежних,
Промінь сонця спада на ті втомлені плечі
І вагомі стають дріб"язккові вже речі
Задивився у вись, там веселка заграла,
Образ свій чарівний у дугу заховала,
А хмаринка у сяйві задивилась до низу.
Ніби хтось до вогню добавляв море хмизу
Потім промінь ховався у березових вітах,
Зупинявся на мить на лугах і на квітах,
Золотив зелен-гай, що у розкоші грався
Та пахучим садам він у слід посміхався
Ще затримався трішки на чудовому лузі,
Полюбляє бувати у грайливому русі,
Посміхнувся легенько зелен-травці і квітам
Та й полинув у мандри любуватися світом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик