Літній дощ не поспішав -
Спраглу землю пригощав,
Квіточки полляв дбайливо,
Налякав джмелів грайливо,
Та на сі́тки павутин
Понавішував краплин.
По стежках пробіг чимдуж
Та створив мільйон калюж.
Потім, зовсім непогано,
По дахах побарабанив,
Розігнав жуків і мух,
Та, тихесенько, ущух.
Поміж купами хмарин
Враз з'явились сто шпарин,
І крізь них, мов діти жваві,
Прошмигнули золотаві
Та яскраві промінці,
Похапали олівці.
Ще — багато пензлів, фарб -
І на небі виник скарб:
Неймовірно пречудова
Арка різнокольорова,
Наче сонячний вінок,
І весела, як танок!
У веселці нашій, втім,
Барвів бу́ло лише сім.
Та яких! В природі люди
Споглядають їх повсюди -
В полі, в лісі, у садку,
І у себе в квітнику.
Перша — то червоний мак,
Лісових суничок смак,
Грона стиглої калини,
Квіти пишної жоржини,
Наших жил гаряча кров,
Вічна батьківська любов.
Друга барва — ногітки -
Помаранчеві квітки.
Або колір апельсинів,
Чорнобривців, нектаринів,
Лілій, моркви та хурми,
Що обожнюємо ми.
Як кульбабок жовтих стрій,
Чи духмяний звіробій -
Третя барва, любі діти!
В ній — весня́ні горицвіти,
Пшінки ніжні зірочки
Та мімози гілочки́.
Посередині лягла
Барва листя та стебла -
Заспокійлива, зелена,
Наче листячко у клена.
Як трава, ліси, луги,
Як природа навкруги.
Барва п'ята — то блакить
Неба чистого, та мить
Злету в гору, наче птах,
Перші проліски в лісах,
Незабудки, в полі льон,
Діточок казковий сон.
Шоста — синя, як сапфір,
Що шліфує ювелір.
Чи, як пташка-дивина,
Океанська глибина,
Це — барвінок на землі
Та волошки польові.
Барва сьома — як шафран,
Або стиглий баклажан.
Ще - фіалка запашна,
В ніжних крокусах весна.
Колір фей та чарівниць,
Стародавніх таємниць.
Ось яку красу за мить
Промінці змогли створить!
Ви усі запамятали
Барви, що веселку склали?
Послідовність цю, ефект,
Називають словом “спектр”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874157
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2020
автор: Дядько Федір