Проснулось вранці Слоненя.
- Скажи мені, мій татку, чому такий великий я,
хоч ще зовсім дитятко? Он всі малі такі. Поглянь.
Кажуть, що їм багато.
А Слон великий мудрим був й дуже хороший тато.
Він Слоненяті так сказав: " Повір, мені, мій сину!
Бути маленьким - добре. Так. Все ж краще мати силу.
Хто може виручить з біди? Хто завжди допоможе?
Ті, синку, в кого сила є, лиш той багато зможе.
Буває, правда, силу ту не вміють цінувати. Не на
добро тоді вона. Не вміють дарувати. Тодї, скажу,
синочку мій, слабкими є великі. Бо йде від сили тої
зло, гіркого болю лики.
З такими дружби не води. Запам'ятай, синочку.
Ти друзів добрих вибирай, хоч би й маленьку квочку.
Бо силу має квочка та, хоч і не так багато. Та вміє
пташка ця мала курчаток захищати.
А тобі силоньки дано... ой же на скільки більше.
Ото ж не сердся. Сильним будь і від образ всіх вище.
І зрозуміло Слоненя, що мудрості вчить тато.
Дається сила на добро, щоб всім допомагати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2020
автор: Надія Башинська