Сумуємо ми вдома нині
Від злості вчительки на нас,
Що не змогла навчить дитину
Ганьбить її вона на клас.
Шле їй образи в Інтернеті
І згадує її батьків.
Паплюже мову на планеті,
Що нам дісталася од віків.
Нам Українську вчити треба,
Хоча б за то що є державна.
І через те, що баче небо,
Ми в Україні жити прагнем.
І як би нас не ображали,
Але у кожного з батьків
Бажання щоби поважали
І мову і дітей чужих!!!….
20.04.2020 Дробін Дмитро
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Дмитрий Дробин