Весна Поема

               Весна
               Поема

                                                 "Стоять  ліси  –  в  водах  семемограми,
                                                 і  музикою  –  оглашенні  –  ми!!"
                                                                   (Весна  поє  пряма!  благословенна!..)


Справжня  весна!    не  заперечиш  —
а  як  співвіднести  з  Істиною?
спів  віднести  до  Істини
Кріпко  взялись,  нумо  речники!
нумо  молитись  за  інших
молиться  сяйна  дружина
                               за  інших
от  —  добра  дружина  дає  їм  їсти
справедливість  дружини  дає
                               їм
                               жити!
«Декамерон»    «не  канає»
буде  —  як  в  карантині
навчимося  —
з  Христом  говорити!
Сіяти  зерна  —  від  яких  світ
                               може  ожити
правду  серця
кров’ю  точити  —
ожити!
так  пелікан
нехай  діток
годує  —
прямо  з  грудей
аби  всім  їм  ожити
правда  Христова
все  точиться  з  ребер
Воскресіння  з  небес  —
восресінню  землі  —
в  життя  вічне  ожити!!
і  те  я  сказав
в  життя  вічне
вся  ця  пізньосвітська  культура
в  основі  своїй!  —  демонічна!
вся  трава  прямо
                             з-під  ніг  вибухає...
хто  вас  тримає  —  як  Отцева  трава
                               всі  прожилки  здіймає?!
що  на  цім  світі  тримає?
те  що  Отець  творить
                               всі  ви  не  знаєте
землям
землям
і  землям  переображення
що  всі  чекаєте!
Схлипи  читаєте?
ні  не  бачите
як  щодня
всім  трава  вибухає
й  квіти  —  раз!
                               вибухають
квіти  —  два  —
                               вибухають
квіти  —  знов
                               вибухають
і  на  цвіт
мого  серця
не  наступи  —  вибухає!
Пахніть  —  як  знаєте
я  кохаю
(тихо!)  значить
Бог  підібрався  кохає
Ви  ще  не  плачете?
Бог  любив  —  чи  кохали?
Бог  вас  любив  —
чи  ж  то  тікали?
хай  хто  як  хоче  весною
                                                   і  вибухає!
                               хладні
                               й  прохладненькі
                               хладні  —
                               і  все  що  втікає!
                               банзаї!
я  навесні  як  захочу  —  і
                               так  вибухаю!!!
Чого  вас  навчу?  бо
                               все  і  всіх
пред  Його  очі,  що  світлі,  —
                               я  піднімаю!!!
Чи  ще  що
є  вічне?
Він  перетворить!
вигадки  ваші  орфографічні!
в  тьмі
перед  Тим,
що  пожертвував  всім  задля  вас
і  —  Життя,  вічність...
і  —  соромитесь  страшно  криваво-
                               го  Розп’ятого?
ах  ви  бабські  підп’ятники!!
соромитесь  —
справді  Розп’ятого?!
«Мир  вам!»  —
казав
як  являвсь  після  П’ятниці...
от  завжди
з  усім
весняним  —  вибухаю
трави  в  серце  штовхають
квіти  серце  штовхають
це  щоб  жити  —  то    все  вибухає!!
Воскресіння  з  Небес  —
воскресінню  землі  —
життя  вічне
а  великі  й  малі  —
                         ніби  їм
а  це  —
воскресіння  усього  що  є  на  Землі!..

Амінь.

30.04.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович