Заплакав дощ, а я йому так рада,
Його сльозам, мелодії краплини.
Як тихо він торкається до саду,
Як умиває душу України.
Землиця п’є і любо подивитись,
Вода стікає їй аж за сорочку.
Мелодія співзвучна: «Жити, жити!»,
Росте чиєсь дитятко в повиточку.
Ростуть жита, наснилась їм хлібина,
Стоять дуби, узявши руки в боки.
Була і буде мати Україна,
А лихо піде ген за світ широкий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Шостацька Людмила