Схилилось небо над земле́ю,
Ніби щось хоче їй сказать,
Меридіаном, паралеллю,
Хмарка́ми лагідно обнять,
Дать сили, впевненості не́ні,
Живу водичку дарувать,
Щоби на ниві її ранній
Могли рослиночки зростать.
І ніби бе́сіда таємна
Між ними відбувається,
Утомлена матуся древня
Весною посміхається...
Незримі янголи із хмарок
Благословляють на життя,
Людино, подивись уважно,
Будь гіднa диво це приймать!
Розумне Божеє створіння,
Гармонію цю не поруш!
Ми на землі цій лиш насіння,
Як оте дерево й той кущ…
Не будь бур’яном-паразитом,
Бо що посієш, те й пожнеш,
А захищай її від лиха
І для нащадків збережеш…
Схилилось небо над землею,
Дарує сили для весни,
Літають янголи над нею,
Пташками пісня їх дзвенить…
12.04.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Галя Костенко