Ромашки білі весь луг накрили,
І моє серце заполонили.
Білі ромашки росою вмились,
Стрічати ранок причепурились.
Ромашки білі мені до серця,
Вони на лузі, наче озерця.
Білі ромашки, квіти кохання,
Пелюстки ніжні – то для гадання.
А на Купаву дівочі ручки
Сплетуть віночки, прийдуть до річки,
Пливи, віночку, розказуй долю,
Білі віночки пливуть поволі.
Кому весілля, кому кохання,
Для когось втіха у сподіваннях,
Комусь надія, комусь чекання,
Кому довіку – сум дівування.
Іду по лузі, спішу додому,
Ромашки білі знімають втому,
Твої ромашки мені сміються,
Біля стежини моєї в’ються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Микола Нагорний