На сьомому році війни
Живуть вороги серед нас,
Й не бачать Росії вини,
За залитий кров’ю Донбас.
Про дружбу торочать і мир,
Братерство міфічне, любов,
Сховавши звіриний вищир
І витерши з рук нашу кров.
Їх підлість не має межі
Жорстокість у генах орди,
Вони нам ментально чужі,
Їх з нетрів завезли сюди.
Московії сморід вони
Рознесли по всіх областях,
Що стало підґрунтям війни,
Триколірний вішати стяг.
В подобі людській звірина
На слушний вичікує час
І вдарить нам в спину вона,
Почувши з Московії глас.
Вже зовсім не мають страху,
Безкарність дається взнаки.
І навіть на самім верху
Керують усім чужаки.
Основи держави вони
Покроково нищать щодня
І навіть уже без війни
Чекає на нас западня.
Ми толерантні до краю,
Та є у терпіння межа!
Кара кривава чекає
На тих, хто народ зневажа.
02. 05. 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Мирослав Вересюк