Здіймаюсь на гору і бачу капличку,
В ній вогник яскравий палає.
Підходжу ближче, запалюю свічку,
Ключі щоб дістати від раю.
А вогник танцює, а вогник стрибає...
В очах відбивається гнів.
Недогар'я злостиво згорає
Й освітлює згарище днів.
На дворі так тихо порипує сніг,
Лиш вогник ніяк не згасає.
Кіт чорнобокий дременув із-під ніг,
А з ним і вогонь понад гаєм.
02.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Олександр Подвишенний