Це може статися з будь-ким,
в житті, на жаль, таке буває…
Розтане вигадка як дим,
як марево за небокраєм.
Насправді витримка – не сталь
і в полі ти одна не воїн,
і слово в тебе не кришталь,
ти не стратег сімейних воєн…
Своє сумління на картай.
Прощай. Прощай, моя любове.
Той дивограй – іще не край,
скінчилось чудо світанкове,
але любов таки жива,
в житті то не остання треба.
Дай, Боже, сили і слова,
щоб написати це для тебе…
Веселка гратиме з дощем
і розіллється злива перлів –
любов попереду іще,
неправда, що вона померла!
В душі лишилося тепло,
чуття безслідно не пропали.
Не хмур, лебедонько, чоло –
я не віддам їх на поталу!
03.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Олександр Мачула