[b]Пам’яті прадіда Омельяненка Самійла Корнійовича (02.09.1909 -08.09.1996).
Воював з 1941 по 29.09.1943р. у 175 гвардійському стрілковому полку
58-ої Красноградсько - Празької стрілкової дивізії.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Мій прадід воював за Україну,
Та в сорок третьому у битві за Дніпро
Багряним маком запеклася кров –
Бо кулею роздроблене коліно.
Він чудом вижив, ледь не втратив ногу,
У госпіталі на околицях Дніпра,
Та кожну ніч кричав вві сні: Ура! -
Усі думки були за перемогу.
В бригаді тракторній він стільки літ і весен,
Хліб для солдат - тепер його курок...
А як згадає свій стрілковий полк -
То в серці сум, немов пройшлися лезом.
Із хромотою прадід залишився,
Та він не скаржився, не жалкував про те,
Бо захищав все рідне та святе,
Для України все життя трудився.
…В травневі дні, коли земля вквітчалась
Ми згадуємо тих, хто переміг війну -
Уклін і дяка їм за цю весну!
… Як шкода, що Вас майже не зосталось…[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка