Я слово лиш тоді пізнав,
Коли пройшов важкі дороги.
Воно мене, як талісман,
Оберігало всі ці роки.
Я словом, як мечем рубав,
Відразу люту, заздрість, підлість.
І від убивчих слів спасавсь
Щитом із слів своїх залізних.
Бувало, слово чарівне
Тяжку хворобу лікувало.
Бувало, слово лиш одне
Людину н́а́смерть убивало.
Тому, як що-небудь сказать,
Подумай добре головою,
Чи не повернуться назад
Слова отруйною стрілою?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Володимир Бабієнко