Десь завіялася світом
Дивна бранка власних мрій.
Заховалася у літо,
П’є життя нектар-напій.
Розчесала коси вишням.
Вислухала солов’я.
Думала, чим бджоли грішні,
Чи то доля в них своя.
Все в природі без обману.
Не обгорнуто в фольгу.
З ції правди стала п’яна,-
Тут приймуть її й нагу.
Без одежі декорацій,
Фальшу вишуканих слів,
Упереджених овацій.
Ти тут гість і ти тут свій.
Десь завіялася світом
У полоні лободи.
Розчинилася безслідно.
Її в росах не знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Пісаренчиха