Стелись душа моя по травах,
стелись барвінком у садах,
стелися листям по дібровах,
стелись росою на полях.
Нехай Господь обгорне душу
небесним — зоряним плащем.
Та й серце я омити мушу
весіннім — ранішнім дощем.
Воно остигне та нап'ється,
а згодом трохи помовчить.
Коли позвуть воно заб'ється,
коли скалічать — затужить.
Стелись душа моя у горах,
стелись росою на ланах,
стелись світанком по пустелях,
стелись вітрами на морях.
Згріє Сонце моє тіло,
а вітер пам'ять освіжить.
Нехай Господь оберігає
та серце вічністю п'янить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Олег Крушельницький