Солдатик мій я так тебе кохаю,
Моїй любові розміру немає.
День за днем той найкращий день чекаю,
Він приходить в снах , там тебе я зустрічаю.
Ніч , вокзал,пора осіння,
Темні колії,лиш місяця світіння.
Їде потяг твій повільно,
В грудях серце б'ється сильно.
Все ближче й ближче під'їжджає,
Від щастя душу розриває.
І от він зупиняється,
Я йду до тебе, міцно обіймаю,
Кажу про те як сильно я кохаю.
І тут я прокидаюся,
Ранок, день новий настав ,
ДМБ ще ближче став,
В пустій клітинці хрестик знову ставиться.
Час він швидко пролетить,
Мине літо і настане осінь,
Не буде вже пустих клітинок,
Настане та найкаща мить.
І будемо з тобою ми разом,
Уже не в снах а наяву...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Вікторія Павлюк