Іде, пливе нова весна,
Цьогоріч не по-нашому...
Хоч і красива, запашна,-
Весна тривоги нашої...
Вчасно і впевнено прийшла,
Стрічали ми з надіями...
В полон весь світ і нас взяла,-
Злим вірусом обвішана...
Загнала всіх людей до хат,
Роботи теж позбавила...
Не відступала і в час свят,
Ще й кліщі зла розставила...
Вже другий місяць карантин,
Ніби якась абстракція*...
Весь розігнала позитив,
Безглузда якась акція...
А люди ж ждали цю весну,-
І з мріями, й надіями,
Впевнену, ніжну і живу,
З теплом, добром і квітами...
Вірусу й злу наперекір,
Квіти весни розквітнули,
Відійде зло і вірус-звір,
Теплими днями літніми...
І відійде тоді весна,
Вірусом злим уражена,
Та не забудеться вона,-
Весна тривоги нашої...
*абстракція (від лат.abstractus - відтягнений, відокремлений,
виділений)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: геометрія