Привітне небо скинуло блакиті,
І стало раптом темно та похмуро,
Нависли хмари дощові, понурі,
Їх рими всі - поривчасто-сердиті.
Ось блискавка розрізала край неба,
Б'ють в диво-барабани слуги грому,
Хизується характером знайомий -
Сподобатися хмарі дуже треба…
Здавалось, нагорі йде суперечка,
Та щедрий дощ спинив усі конфлікти.
Ми, вимоклі, продовжували бігти,
А він все лив на села та містечка.
Вируючі потоки по дорозі
Змивали сірість, пил і бруд асфальту.
Розмив етюд дощу травневі шпальти,
Слова дібрати я красі не в змозі…
…Все рідше вибухали звуки грому,
А небо стало лагідним, сердите,
Всміхнулась грому райдуга привітна -
Вертаймо, друже, нам пора додому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка