Вшановуючи пам'ять мого тата - Силенка Григорія Венедиктовича (06.05.1911 - 04.08.1998), представляю шановному товариству його вірш (із династичної збірки "Душа у спадок", 2012, вид."Прографіка")
ЩЕ НЕ СНІГ...
О, ні! То ще не сніг-
то вишні зацвіли,
і солов’їв пісні
пелюсточки стрясли
Зітчу з пелюсточок
тобі нові пісні,
легесенькі, мов шовк,
мов сонечко, ясні.
Замкни пісні мої
замками сімома
на самім серця дні,
читай, читай сама.
Читай, читай. Радій,
що кожна голосна,
що є усе у ній:
кохання і весна.
Заниє серця дно,
відчує щеми мук-
пісні мені дай знов,
як горе всіх розлук.
І я у тих піснях
твою ясну красу
і наяву і в снах
у Вічність понесу.
О, ні! То ще не сніг-
то вишні зацвіли,
і солов’їв пісні
пелюсточки стрясли.
Силенко Григорій Венедиктович
04.05.85
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Людмила Григорівна