А ти чув, як спілкується з квітами ранок,
Він підходить тихенько, дарує серпанок,
Одягає мереживо мило на плечі
Та завжди промовляє привабливі речі
Пропонує поміч, і наснагу дарує,
Про справи життєві перед ними звітує,
Де він взяв дивовижні та гарні манери,
Не завжди вміють так у житті кавалери?
Баче квітка замерзла в холодну годину,
Він накинув на плечі чарівну хустину
І вклонилася пані чарівному ранку,
Посміхнувся красуні та й зник у серпанку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик