Я мушу закохати тебе в себе.
Навіщо? Не питай, сама не знаю.
Навіщось охопило ж землю небо,
Зозуля хробаків рахує в гаю.
Зроблю все так, щоб ти й не здогадався,
Бо здогадаєшся,- пропала справа.
Байдужий погляд хмарами загрався,
В очах майнула посмішка лукава.
От зараз покажи, чого ти вартий.
Здивуй і спокуси, щоб полонити.
Якщо в твоєму серці горить ватра,-
Мого вона не може не схопити.
***
Втрачаються партнери потенційні.
Не в кожного бажання є азарту.
Відпали ті, кому будь-хто потрібний.
Лишилися лиш ті, кого я варта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Пісаренчиха