Ой гори, гори — сиві душі,
стовпів базальтових хребти,
холодного мовчання кручі,
безсмертям прожиті віки.
Вас не здолає лихом смута,
не вжалить скрутою печаль,
мечем не скорить сила люта,
не зачарує синя даль.
Гранітних скель кілкі колони,
туманів сірих пелена...
Відлунням б'ють печерні дзвони,
лунає слави давнина!
Розкрили плечі гордовито,
від тої першої пори...
На хмари дивитесь сердито,
піднявши шпилі догори!
Синів могутніх породили,
кормили мужністю в лісах,
від стріл ворожих боронили,
любов плекали в їх серцях...
Тече по жилах роду сила,
Карпатський дух живе в віках!
Вас ніч до долу не схилила!
Вас не зламав безодні страх!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Олег Крушельницький