Не знаю, як я вижити змогла
В ту саму мить, коли з-під ніг земля тікала,
А я, схопившись за любов твою, стояла,
Яка у темряву скотитись не дала.
Ледь ковзаючи кволо по землі
Очима втомленими небом милувалась,
За незрадливі почуття твої трималась,
Які злетілися до рук, мов журавлі.
Які відчули, як душа моя болить,
І в ту ж секунду з тла блакитного спустились,
Сльозину витерли, до серця притулились,
І я відчула, що жива в ту саму мить...
Я зрозуміла, що я вижити змогла,
В той самий день, коли земля з-під ніг тікала,
Коли, схопившись за любов твою, стояла,
Яка у темряву скотитись не дала...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Sukhovilova