Падає цвіт, падає цвіт,
паде із вишні.
Ми вже давно, ми вже давно
стали колишні...
Стежку, як сніг, стежку, як сніг
цвіт засипає,
Де ти тепер, де я тепер
ніхто не знає.
Може дощу, може дощу
в цьому провина,
Вишня тремтить, вишня тремтить,
тиха й невинна.
Падає цвіт, падає цвіт
нині відрання.
Було в житті, в нашім житті
щире кохання.
Було в житті, нашім житті
і злив доволі.
Мокли не раз ми під дощем
без парасолі.
Падає цвіт, падає цвіт,
і сніг у травні,
Вишня стоїть, тиха стоїть
в спогадах давніх.
Тиха й сумна, тиха й сумна
ця моя вишня
Наче любов, наче любов
наша колишня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: ОксМаксКорабель