Яка краса! Хіба таке буває?-
З –за ставу сонце сходить, мерехтить.
У вербах пташка про любов співає,
І очерет ледь чутно шелестить.
Колише небо синє - хмари сонні,
Що линуть в даль, мандрують без кінця…
Несуть красу весни, мов на долоні,
І біль із серця… й смуток із лиця…
Красуються старі розлогі вишні,
Рожевий цвіт із яблуньки летить.
Мов мрії давні і думки колишні,
Лишаючи, надій, приємну мить.
Он сонечко в росі умило очі,
Уже світає… Лише тиша спить…
А я, до Тебе прилетіти хочу…
Моє бажання у весні бринить.
В оцій красі, яка кругом буяє,
У квітах, травах, в синіх небесах.
У почутті, яке повік не одцвітає,
А зорецвітом розквітає в снах.
07.05.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Валентина Рубан