В душі моїй чіпає струни,
Що враз лишились без броні.
Тендітна, мила, ніжна, юна…
І очі… сонні і сумні…
Хотів би втішити, зігріти,
Прогнати біль і страх в очах…
Але боюсь по горло сита
Вона з тих втіх не по роках
Можливо й хоче розказати…
Та очі вмить сховають вії.
Вона втомилась. Хоче спати,
Та терпить, кріпиться – не сміє..
Нахабно ти й необережно
Брудні до неї тягнеш руки…
Вона, сховавши незалежність,
Натягне посмішки перуку.
Їй не приніс дарунки й квіти.
Усе так просто і банально.
Ти тіло тільки зміг купити,
Та глянь, душа і біль реальні.
Її торкаєшся де хочеш,
Усе, що хочеш робиш з нею.
Та хоч усі купи ті ночі..
Не зробить то її твоєю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Сергій Рівненський.