Шановні друзі!
Представляю вам вірш свого сина Юрія.
Опублікований у міському альманасі.
НА ВСЯКУ ДУШУ
Розповідали,
Покійний прадід,
Коли, бува
Саджав картоплю
Чи сіяв гречку
Казав слова:
- На всяку душу,
Мій милий Боже,
Дай врожаю:
І на просящу,
І на крадущу,
І на мою.
Був замість Бога
У комуністів
Кривавий князь;
Коли убогі
Просили їсти,
Він з них сміявсь:
- План хлібоздачі
То є святиня
Понад усе!
Голодний - значить,
Все до торгсина
Нехай знесе.
Усяку душу,
Усяку думу
Брав до лещат;
Ані насмішки,
Ані крадіжки
Не міг прощать.
Слав до Сибіру,
До Магадану,
На Соловки
За всяку віру,
За всяку правду,
Й за колоски.
Будують завжди
Держави-тюрми
Вожді без душ;
Раби-солдати
Сурмлять у сурми
Імперський туш.
У війни грались
Дегенерати
Забави для
Вогнем зайнялась
Й згоріла мати-
Сира земля.
Та попри люті
часи та війни,
Що були тут,
Душевні люди
На Україні
Іще живуть.
Якщо у гості,
Зайдеш до хати,
То пригостять;
А якщо босий,
Бува, щось вкраде -
Йому простять.
Земля воскресла
Й дарує знову
Рясний врожай;
На всяке серце
Добра й любові
Дай, Боже. Дай
На всю планету
Міцного миру
Якнайскоріш,
А нам, поетам,
Співучу риму
На всякий вірш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Людмила Григорівна