Мало знаю я про твою війну...
Ти смалиш і вогник ховає рука,
Ти мовчиш весь день і кричиш зі сну,
Спиш на спині – хрип тишу рве нічну,
І твоє обличчя торка́ стіну,
"Відстань!" – б'є відсіч різка́!...
Ти ще ТАМ, війна в голові – жива!
Порожні ріжки́ хоч, і фляг не набрав,
Злі, мов кулі, їдко свистять слова
Та зозуля втупилась, як сова,
І мовчить...І вже відросла трава,
Де снайпер друга дістав!...
Там лиш мертвий зможе, мов пан, піти –
На суд остаточний для нього є путь:
І поза́ду спалено всі мости,
Й наперед всі спалено – не знайти,
Та кудись потрібно іще дійти –
Або тебе донесуть!..
Я шепчу тобі, як плеча торкнусь
Де шрамів нема – хай не жалять вони:
"Ти додому, дурнику, вже вернувсь,
І ні Бог ні чорт не візьмуть – клянусь!
Потерплю я ще і тебе діждусь –
Поки́ не при́йдеш з війни!
Оригінал
Что могу я знать о твоей войне?
Ты куришь, рукой прикрывая огонь,
ты молчишь весь день и кричишь во сне,
и хрипишь, когда лежишь на спине,
и отворачиваешься к стене,
и шипишь сквозь зубы : «Не тронь!»
Ты — там, ты ещё не довоевал,
хоть пусты рожки, и фляжка пуста.
Лишь злые, как пули, свистят слова,
и кукушка пялится, как сова,
и молчит...И уже отросла трава
там, где снайпер друга достал.
Там только мёртвый — себе господин,
ему последний остался Суд.
И все мосты сожжены позади,
и все мосты сожжены впереди,
но надо куда-то ещё дойти -
или тебя донесут.
И я шепчу, уткнувшись в плечо
с не тронутой шрамами стороны :
«Ты дошёл! Ты в укрытии, дурачок!
Ни Бог, ни чёрт не закрыли твой счёт...
А я потерплю, подожду ещё,
пока ты придёшь с войны».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Юрій Шибинський