Забери мене, всесвіте, в райсько-чужі місця,
Забери, щоб не бачити зморених кригою душ.
Я втомилась знаходити тихі / пусті серця,
Я втомилася, чуєш?
Забери мене, весно, в ніжні / безликі моря,
Забери, бо чорнило вийшло з моїх берегів,
Розлетілись слова і зійшлися без дозволу в ряд
у подобі гріхів.
Забери мене, музо, до себе, в піоновий сад,
Забери, щоб згадала, як то цвісти попри все,
Там просторі рай-хмари/ небесна ранкова роса
І кошлатяться весни.
Забери, заховай, закохай, закарбуй, залюби!
Аби сни загойдали до голих підсніжних чуттів.
Рум'янково-духмяна молитва звучить із юрби
-
недомовлених слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: дівчина з третього поверху