[b]На площі виступає для народу
Циганка незвичайної краси.
Закоханий в красуню Квазімодо
Для неї зробить все, що не проси.
Він з Клодом Фролло виріс у Соборі,
Священника вважав опікуном,
Усе життя ділив з ним радість, горе
Та стала Есмеральда їхнім злом.
Священник закохався. Сили неба!
Про Есмеральду мріє повсякчас…
А та не зводить чорні очі з Феба,
Який її від викрадення спас.
Циганка Квазімодо пожаліла,
Біля стовпа дала йому води.
У дзвонаря немов з’явились крила –
Він цілував коханої сліди…
Її в Соборі він сховав від страти.
Від злих людей, як міг – оберігав.
Глухий дзвонар, який умів кохати
Священника за смерть її скарав.
А потім їх знайшли в одній могилі
(Про це складають у віках вірші.)
Навіки разом вже тепер спочили
Горбун і Квітка – дві нескорені душі…[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка