Привіт.
Коли побачиш її, передай цей хліб ,подушку і дві чарки.
Хай випє за мене й за себе.
І ще передай їй поклон ,
хай зрозуміє ,що її єдиний тон
не цей у блакитній сорочці,
не та у червоному платті.
Вона губиться ,губить телефон,
міняє воду на сифон;
і ще передай ,до речі ,вона забагато міняє:
одежу, блокноти і списані ноти
Передай ,що це все можна змінити
Забити ,убити неналежні рингтони
І здатись прокуратурі
Поцілуватись вперше
В адвокатурі
Внатурі
Чому ти все це не робила раніше?
Скажи їй хай не пише віршів - це робота для схиблених ,
ніяк не для неї.
Вона - своєчасна зупинка ,
Точка дотику і безперестанного тертя
Сила тяжіння без вороття
На небі вже синьо ,а це означає потрібно збиратись
Потримай її за руку від мене
Дай два цілунки
І згадку про минуле
Передсвітанок
Осінь
Сонце все вище
Вище
Тікай ,вона має згадати
Має згадати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2020
автор: келвін