Твої зіниці більшали в момент
Взаємного стиснення наших обіймів
Ти хотіла взяти якось по-іншому мене
Я всі твої рухи вже вивчив, мила;
стоявши в момент того зіткнення,
мого вуха з твоїми устами
Так отже
Я вже все зрозумів:
ніч занадто коротка для нас з тобою,
а може, продовжимо в ранок,
коли до міста повертатимуться всі, хто зараз вийшли
Тоді ні, ми будем незнайомо кричати,
просячи розуму у тих,хто вище
Наш катер т у т , н и н і й т е п е р
коли моя рука на твоєму коліні,
буде лежати доти,
доки ти не признаєшся собі ,що винна.
Без упину тоді цілуватиму,владою схочу знехтувати одразу,
вона як невинна кокетка,
хай її розстрілятимуть тут,
у сплюндрованій масі
Тоді все буде як треба
Відчинивши очі
Ми мовчатимемо на чотири секунди
Ти і осінь, твоя осінь,наша
Божеволію від нас
Ще і ще, мені не досить
Хочу лізти по тросі ,твоєї пристрасті
Необережно
Нехай впаду,розіб‘юсь об твої найшаленіші мрії,
ми їх виконаємо двоє,
але з а р а з , т е п е р,
коли ще не згасла надія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2020
автор: келвін