Доля закрутить чергову спіраль,
давши шанс знову на трепетну близькість.
Сонце впізнати як поміж безликість?
Попри вселенський невдач вічний жаль.
Мітиш за хмари, бредеш по землі.
Сонце хова напрацьована звичка
оборонятись, закутати в мжичку
сірих думок мрії вже ледь живі.
Погляд ще лиш зачепився за твій...
Тиша навкруг. Час завмер в спробі дива.
Він і вона. Мить чи вічність щаслива
може... Могло б.. Спіраль крутить згин свій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2020
автор: Мар’я Гафінець