Доторкаю півоній, ще тих, що матуся садила,
У вишневім саду, де голубить їх синь із небес,
І вдивляюсь у слід, що весна мені в спогад лишила,
В дивний цвіт на руках, що в пелюстках так свято воскрес.
Знов цілую, матусю, твоі, так натруджені руки,
Як колись пригортаюсь до них -відчуваю тепло,
Чи реальність то, Боже, чи сон? О які ж бо то муки,
Коли в спогадах, мамо, торкаєш устами чоло.
Світ тепла відчуваю тепер у пелюстках півоній,
Тих, матусю, що буйно цвітуть у вишневім саду,
І вслухаюсь в відлуння магічних, забутих симфоній -
На відлуння півоній у сон дивовижний іду...
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2020
автор: Леся Утриско