Дивлюсь на поле і душа радіє,
Бо серцем чую, як шумлять хліба.
А сам в цей час, неначе молодію,
Як далина злотаво-голуба.
Немов в мені зійшла ось ця пшениця,
Де Лінені заховані слова.
І хочеться землі святій вклониться,
Щоб нам цьогоріч урожай дала.
Вітер біжить, а поле мов сміється
І своїм краєм небо дістає…
Тут колос важчим кожен день здається
І поле золотаве виграє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2020
автор: Віталій Назарук