Громадить вітер на небі хмари
Простоволосить світлу височінь
І як бабуся, хрестить і ворожить,
Кладучи хліб розкішний на черінь
Вже розчесав кудлаті завиточки,
Як у вівці, що висли над чолом,
І промінець, стрибнувши на листочки,
Росу черпає хвацько черпаком
Злетів додолу, де цвітуть нарциси,
Ковзнув стебельцем пружним, знічев"я
І прасував бузкові сині ризи,
Панбархатом хвилясто в"юнився
Голівка цвіту в синь блакитну никне
Рахує хмар- овечок із землі
Вже завтра і вона до вітру звикне
І рахуватиме щасливі свої дні
Гаптую вдосвіт вишиту сорочку,
Де хрестик ляже в хвилі бережків
Для крил - мережку , хвилями- торочку
Щоб вітерець теплесенький летів
Н. Залєсова- Карплюк
20.04.20.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2020
автор: Надія Карплюк-Залєсова