[b]Кружляють над домівкою лелеки,
Милує око їх політ легкий.
Думки мої полинули далеко,
В мого дитинства стоптані стежки.
Ось бачу молодими маму й тата,
На іншій – юність енергійно б’є,
Було стежок в житті таких багато,
І кожній в серці місце є своє.
На цім шляху – зустрілась я із сумом,
Урвистий він, немов круте піке.
Заплутані стежки - одвічні думи,
Моє життя насичено – стрімке.
Стрічала я людей невипадково -
Глибокі рани гоїли вони.
Падіння. Зліт… я йшла стежками знову,
Шукала дні квітучої весни.
В душі усе було – зима і спека,
Літала... і зривалася з орбіт.
Та щиро вірю: навесні лелеки
Дають надію на новий політ…[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка