Як бережно ті мальви мати назбирала...
Чекаючи синочка восени...
Але війна ніколи не єднала,
Лише ділила мертвих та живих.
І кожен син,хто матір не побаче,
Тією мальвою у серці проросте.
І матері не втомляться чекати,
Саджаючи ті ніжні квіти навесні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2020
автор: Валерія Омельченко