Я пройдусь,босоніж у поля у жита
Зацілую,землю де ходили батьки.
Тут загубилась,десь молодість моя
О ,озовись, моя весно скажи , де ти є?...
Від спраги,черпну водиці з криниці
Яка тече ,з джерел-як солодкий сік
Від радості,злечу увись немов птиця
Віднайду,тихий рай для душі лік.
Полечу,немов метелик за вітром
У зелені духмяні трави у гай.
Буду,ловити зайчики -боже світло
Дивитись,як пливуть хмари за небокрай.
Я вдихну,аромат солодкий нектар
Як бджілка,назбираю мід із цвіту.
Прийму ,причастя цей духовний дар
Що щедре літо, дарує- божому світку.
Відкрию,щось нове для себе, і життя...
Скупаюсь,у блакитнім тихім морі.
Охреститься,у куполі води моя душа
Віднайду,блаженство раю у слові.
Я ,сумую за вами мамо і тато
Мені не вистачає вашого тепла.
У весни,і літа сонечка багато
Тут все миле,рідне і цвіте душа.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2020
автор: Чайківчанка