Матусю рідна, птахо сизокрила,
Мої вітання сонячні й любов
Несу сьогодні на зміцнілих крилах,
І дякую уклінно знов і знов
За розуміння й мудрости вітрила!
Пробач, рідненька, за безмежні милі,
Що розділяють нас уже роки,
На жаль, ми перед долею безсилі,
Спасибі, що по скайпу все-таки
Із вами, рідними, розмови милі.
Моя матусю, дівчинко маленька,
На старість знову всі стають дітьми.
Дивлюся з болем, мало серце пенькне –
Ще трохи, й знову ми за ворітьми…
Так хочу обійняти Тебе, ненько!
Дай Боже, ясну світові годину,
Щоб пригорнути Матінку єдину,
Зібрати за столом усю родину!
Дай Боже, миру, щастя в Україну!
Сьогодні лиш думками до вас лину…
Вітаю, найдорожча і єдина!
10 травня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2020
автор: палома