Місяць ось намалювався на блакитнім полотні,
Все привітно посміхався, як же гарно навесні,
Розкошую у небессях та безмежність бережу,
Я також вже безперечно так доповнюю красу
Полотно моє магічне зачаровує, як сон,
Неймовірне поєднання всіх захвачує в полон,
Вся небесная безмежність, неповторний ще й відтінок
Та нагадує чарівність колоритами барвінок
Ох, ідилія блакитна випромінює красу
Та у ній впізнати можна зачаровану весну,
Бездоганна, неймовірна, образ має вона феї,
Ось тому стоять повсюду, зачаровані алеї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик