Напитися і забутися,
коли прокинутися немає сил.
Боротися, боротися, боротися,
поки не поповниш їх.
Молитися, молитися, молитися,
поки свій Дух не повернеш,
щоб в Житті чогось добитися,
душевний потрібен потуг.
За що ти Доля, так била,
що в Житті зроблено не так,
адже про пощаду благала,
не лише собі, а нам.
Любила, любила, любила,
але ти почути не зміг.
Волала, волала, волала
але ти не пробачив мій Бог.
А без любові, ти знаєш,
життя сенс не має свій,
в сльозах купаю милий,
кожен світанок твій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Svitlana_Belyakova