Просіяв дощ — остигло небо,
омились цвітом береги.
Дніпро тече... Впіймати треба
невпинні весняні вітри.
Біжить життя — вмиває долю...
Вода — струмками по полях...
Буття зливається рікою,
пливе безсмертям у віках.
Потік обточує каміння,
танцює гамма свіжих фарб...
Вода несе живе насіння,
глибинний вимиває скарб.
В дзеркалах тонуть зорепади,
палають зорі золоті,
гірські срібляться водоспади,
блищать озера голубі.
З небес цілюща нагорода,
з глибин прозорих давнина!
Дарують райську насолоду,
єднають мудрістю без дна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Олег Крушельницький