Запустив проміння місяць крізь щільну фіранку,
Ніч без тебе довга-довга та чекаю ранку….
Ну а ранки, мов без сонця, у дощах та хмарах,
Та й сама, немов без серця, мов тепер примара.
Кава зовсім вже холодна, зі смаком полину,
Я думками вже за обрій, лиш до тебе лину,
Тіло тут, душа з тобою, час повзе поволі,
За тобою виглядають і старі тополі.
Я у снах на них сідала, біла, мов голубка,
Зазивала, зазирала, бо без тебе скрутно,
Через милі відчуваю як ти там втомився,
Ти провів без мене вечір - також зажурився…
Не журись, я на порозі, з хлібом вже чекаю,
І з тобою, я щомиті, прірву цю долаю,
А коли покличе вічність, то візьми з собою,
Ти мій світ, моя надія, дихаю тобою….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Galkka2