Дружина чаювала у сусідки,
Побідкалась, що в нас,
Давно усе без вогонька.
- Чому поводитесь, як діти?
Ось " камасутра " є така.
Тільки спробуйте сьогодні,
Сподобається залюбки,
Там пози такі модні.
Запам'ятайте сторінки,
У світі є такі казки.
Дружина принесла додому,
-Дивись, які є варіанти,
-Та ні, впевнено відмовив.
Показуючи втому,
-Давай залишимо до завтра.
- Тоді повісимо карниз,
Спочатку завагався,
Трохи потилицю почухав.
Тим часом до стіни,
Сусідка примостила вухо.
У нас з дружиною є звичка,
Коли щось робимо разо́м,
Усе закінчується криком.
-Ну що, уже дістав?
-Припав увесь він пилом.
-Пів року там лежав,
Нікому не потрібний,
-Підтримуй, щоб не впав.
Вмостилась я, давай!
І подивилась грізно.
-Спробуй, дочекайся,
Знайдеться сто причин,
То те не так, то те.
Неначе один в світі,
Усе і мохом поросте.
-Не бачу, куди пхати?
-То гарно придивись,
Одна он дірка й друга.
Можливо довгуватий?
Ти вірно прицілись.
Якщо ми не піднімемо?
-Катюшо, не здавайся,
-Здається він на місці.
-Усе ми те зуміємо,
Нехай завидує сусідка.
Від почутого в сусідки,
Очі на лоб лізли,
А тиск узявся звідки?
Не здогадалась, що карниз,
Ми пхали у дві дірки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Валентина Ярошенко