Ще вчора сонце промінням грало,
Акордеона в руках тримало.
І танцювали квітки і трави
Без знань всіляких позицій, правил.
А нині хмари над дахом міста.
Виводить вітер сонату Ліста.
Біжать, мов коні, ставкові хвилі.
Тепло маліє у рості й силі.
Дорослі й діти сидять у хатах.
Стулили дзьоби птахи крилаті.
Набрали в очі бузки зажури.
Покрили тіні штрихами мури.
Чого ж ти, травню, такий мінливий?
Рудий учора , сьогодні – сивий.
Пусти ж бо сонце, зробись привітним.
Дай тілу волі, тепла і світла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)