ДАЙ, БОЖЕ...
Як сіяв в землю зерно дідусь мій,
Просив у Господа врожаю:
- Дай, Боже, статків на всяку душу,
І на просящу, і на крадущу,
і на мою!
В часи ті давні усяк бувало:
Хтось потом, кров’ю хліб добував,
Таких, хто просить, було немало,
І дуже рідко було, хтось крав.
Трудом дід зводив життєве щастя.
За труд достаток, і шану мав,
Не бідував, ще й давав просящим,
Щоб хтось із голоду не вмирав.
Літа спливли. Вже і я бабуся,
Як мій дідусь, Бога я молю:
- Господь, дай статків на всяку душу:
І на просящу, і на крадущу,
і на мою!
Та ледве зводжу кінці з кінцями...
Пани великі, й пани малі
Заводи, фабрики, шахти вкрали
І тягнуть пазурі до землі.
Закони Божі крадій порушив,
І душу грішну продав свою!
Тож, Боже, дай тим, хто має душу -
Дай на просящу,
і на мою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2020
автор: Людмила Григорівна