Із збірки "Чаро-зіллячко"
Цілує дощик квіточку вишневу,
Шепоче про кохання молоде.
Вона ж, в цю теплу, млосну ніч травневу,
Його обійм і ласк жагучих — жде!
Вона — така земна, така домашня,
А він — посланець із небесних сфер
Скрізь побував, і зверху стільки бачив!
Такий галантний, знатний кавалер,
Манив спокусливим життям майбутнім...
... А вранці, тільки сонечко зійшло,
Зрадливий дощик з вітром шалапутним
Покинули і квітку, і село,
Літали по садах заморських пишних...
...Вже теплий липень поспішає в сад
Вернувся дощик, замість квітки — вишня!
В рум'янцях звабних осяйна краса!
А поряд — ставний молодий горішок,
По тину лози тягне виноград...
Ні, не у самоті зосталась вишня:
Груш, яблунь, абрикосів — повен сад!
Покапав трошки дощик. Раз і вдруге
Ослаб у мандрах, сили вже не ті...
Та й полетів кудись із вітром-другом,
Пригод шукати у чужі світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Людмила Григорівна