Де тополі шумлять під вітрами
Тую пісню життя золотого
І хати виглядають з-за рогу,
Де були так недовго із нами...
Рідні лиця на плитах могильних –
Сам фотографував вас під сонцем,
Де сини були з вами і доці
Й небеса усміхалися сині...
На віку відбулось з вами стільки,
Що й поем не напишеш роками;
Все було – і весілля, і драми,
Аж допоки закрились повіки...
А живі все несуть вас у серці.
Доля наша ось в цім сьогоденні,
В вік смартфонів – життєвім, на сцені,
Хоч зосталося днів вже на денці...
Ми прощаємо вас, тож простіть нас,
Бо шляхи наші пишуть на небі;
Хоч й самі – вліво, вправо, в потребі
Й досі в пошуку, людства картина.
Ось, заперли нас всіх по домівках –
Переносять Гробки десь на потім...
Тож молитву від серця і плоті
Шлем на небо – до вас , і до віку...
Корона вірусна весна 2020р.
*Радониця – спеціально встановлений день
для того, щоб після святкового пасхального
тижня віддати данину предкам і виказати їм
повагу, відвідуючи могили.
Існують різні назви цього дня – Проводи,
Гробки, Томима неділя, Хомина неділя,
Червона гірка, але по церковному
цей день називається Радониця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Променистий менестрель