Не відаю, де ти – і небо у купчастих хмарах,
І вітер тривожно бринить на деревах-кіфарах.
Ховається птах у густому садовому вітті.
І квіти зникають п’ятипелюсткові в суцвітті
Бузку, що недавно ще серце тенетив красою.
І смуток весь день наді мною літає осою.
І голову думи стискають важкі, наче брили.
І сохнуть у тілі, мов трави покошені, сили.
А тільки почую твій голос, душа стрепенеться.
І крила напне, і у небо, мов птаха, знесеться.
Кружляє там довго і радо – до зір, до знемоги.
За менти такі щиросердно я дякую Богу.
Тенетив – брав у тенета, в полон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)